W is for Waleria, German edition 🙂
⠀⠀ Що ж, адаптація проходить важко. Страшно — просто жопа.
⠀⠀ * Розумію, що тих, хто знаходиться під обстрілами або без світла проблеми вимушених переселенців можуть дратувати. Однак нас, біженців, багато. Й мені важливо надати форму своїм думкам через Слово.
Життя до вторгнення росії: матеріальний статок та психологічний комфорт
⠀⠀ Я мала дуже, дуже хороше життя до війни. Сформоване: побут, житло, робота, своя справа, мандри, друзі, нові країни, хобі, цікаве дозвілля, смачна їжа, преміум догляд. Курси вокалу? Будь ласка. Спорт? Обирай напрямок. Психолог? Необхідна допомога тут. Орган, книжковий клуб, кіно, чи просто вечір в кафе? Easy.
⠀⠀ Фінансова база забезпечувала психологічний комфорт у спілкуванні й потенційних стосунках. Бо коли я маю статок (чим більший, тим краще) — відчуваю свободу, легше зрозумію свої почуття й мотивацію. Наприклад, краще усвідомлюю: чи щиро йду на поступки, чи змовчую через силу.
⠀⠀ Звучить мабуть не дуже, але “нушопоробиш”, така я людина, матеріальна — наслідки дитячих травм через авторитет та владу)).
Розгубленість під час інтеграції
⠀⠀ Й до 30-и я зробила все, аби врівноважитися. Навіть розлучилася, щоб побудувати нормальну родину в майбутньому 😅.
⠀⠀ Тож до війни мені було лише потрібно зустріти Людину. Тепер, із втратами на додачу, виникли тисячі запитань: а де ми будемо жити? а хто нестиме фінансову відповідальність? а якщо вагітність? а діти? а Я? а мої вподобання? я матиму від всього відмовитися через нестачу грошей? я також казатиму те, що чула в дитинстві? я взагалі хочу того, що хотіла рік тому? чи будуть знайдені сервіс та послуги за вимогами? чи буду я відчувати себе у безпеці? чи зможу розраховувати на когось? чи не стане людина зловживати? чи буде проявляти ініціативу? або ж треба буде всього вимагати?
⠀⠀ Коротше, питань більше ніж відповідей.
⠀⠀ Й не залишається нічого, окрім як – жити, дізнаватися, пробувати. Інтегруватися. Але на все це йде час. Який було вкрадено рашистами.
Instagram: J!EPIAG
