Іноземці в Україні під час війни

ㅤВ цьому дописі я говоритиму тільки за хлопців, хоча серед знайомих іммігрантів є і дівчата. Сподіваюся, що ніхто не проти, якщо я поділюся їхньою історією, без імен. Виняток становитиме лише мій багаторічний приятель. Я дуже вдячна Кшиштофу за те, що він потягнув мене до англомовного клубу, в якому я дізналася за іспаномовний. Через ці збори та групи я познайомилася з багатьма іноземцями, і, звичайно, моїм головним питанням було: “Чому Україна?”

ㅤКшиштоф приїхав із Польщі до України на лікування. У сторіз я вже розповідала про те, як принади європейської медицини та страховий бізнес “зацікавлений” у здоров’ї своїх пацієнтів. Ага. На відміну від закордонної системи тут хоча б не махають рукою на пацієнта, якщо за протоколом рішення немає.

ㅤНаступним здивуванням став чоловік із Еквадору. Він сказав, що почувається тут безпечніше, навіть під час війни, ніж на Батьківщині. Коли він прилетів вчитися в Україну, то ошалів від факту, що дівчата можуть гуляти вночі самі, і з більшою вірогідністю ніхто не вб’є тебе за телефон.

ㅤХлопець з Іспанії був готовий виїжджати до Польщі і мучитись з інстанціями, аби отримати дозвіл на роботу в Україні (коли у нас були закриті посольства).

ㅤНеймовірний співрозмовник із Казахстану був в Іспанії на момент початку війни, хоча раніше жив та навчався в Україні. І повернувся назад, бо, увага – ХОЧЕ отримати українське громадянство, і готовий виконати зобов’язання. Поки що це чемпіон серед усіх історій))).

ㅤХлопець із Португалії неодноразово був в Україні, в різні роки, як волонтер – їхня організація допомагає відбудовувати руйнування. І коли в розмові майнула фраза «Я хочу переїхати сюди» – мій шок був в шоці. Ще один знайомий, австралієць, переїхав сюди незадовго до війни та закохався у нашу культуру. У людей, атмосферу, сервіс. Зараз він викладає англійську в дитячому садку.

ㅤВсе це я розповідаю не для того, щоби агітувати когось повернутися в Україну. В нас війна. В нас обстріли. Мою сім’ю це торкнулося безпосередньо, і я досі перевіряю соц.мережі, сподіваючись отримати хоч якісь новини про дядька. Але мені чомусь дуже приємно бачити, наскільки люди, вільні бути будь-де (на відміну від українських чоловіків, замкнених усередині країни через мобілізацію), цікавляться нашою державою. І залучаються. Щиро. Можливо тому, що свого часу я не отримала належного відгуку від кого чекала, і чого потребувала.

ㅤТак, тут все не так вилизано, і це дуже впадає у вічі після двох років життя у Німеччині. Так, тут є корупція. Так, відключення світла біслять більше, ніж тривоги. Але Україна – це чудова країна! Тут жило стільки хоробрих, талановитих, душевних людей… Й тут – таке… Війна… Більшість європейців навіть і близько не здогадуються, що таке справжнє лихо… Цінності… Втрати…

ㅤТому, мабуть – бачити іммігрантів, це як маленький комплімент. І мені дуже хочеться, щоб зовнішній європейський світ навчився цінувати… МИР.

ㅤПоки він в них є.

Джерело: @jepiag

J!EPIAG®
Journal! Every Person Is A Genius

Автор статей и фото*: Валерия Моденко

ПОДДЕРЖИТЕ БЛОГ СВОИМ РЕПОСТОМ! ЭТО ВДОХНОВЛЯЕТ НА НОВЫЕ ОБЗОРЫ!
Следите за обновлениями и анонсами в: Instagram, Telegram, Facebook и Youtube.